Традиційні інструменти пропаганди. Тактики російської пропаганди в Україні

«ВКонтакте» – головна соціальна мережа Росії, яка у 2014 році була другою за величиною соціальною мережею в Європі після Facebook. Через неї, у тому числі, російські спецслужби здійснювали негативний інформаційний вплив на українських користувачів. 

У травні 2017 року Президент України ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) про запровадження економічних санкцій проти 468 російських компаній. Серед найбільших інтернет-компаній, які потрапили під заборону, — російські соціальні мережі «ВКонтакте» і «Одноклассники», пошукова компанія «Яндекс» (включно з її сайтами в домені .ua) і поштовий сервіс Mail.ru. 

Запровадження санкцій проти російських соціальних мереж, мовників і порталів у 2017 році було правильним кроком і мало позитивний ефект. Багато людей в Україні, які працювали на різних офісних посадах, роками звикли приходити, вмикати настільний комп'ютер і заходити в «Однокласники» або «ВКонтакте». Багато провідних українських експертів вважають, що рішення української влади було необхідним, оскільки це один із ефективних інструментів інформаційної війни проти Кремля. Експерти вважають, що відкривати ці сайти для українських громадян було б небезпечно, оскільки російські спецслужби могли б легко стежити за українцями за допомогою своїх публікацій, публікацій членів родини. Наприклад, дані поштових скриньок Mail.Ru або Yandex ФСБ Росії може офіційно отримати за рішенням суду або під час проведення оперативно-розшукових заходів, та неофіційно отримувати будь-які дані про будь-якого користувача. 

Особливістю двох згаданих соціальних мереж є можливість сортувати потенційні об’єкти впливу, оскільки вони складаються з користувачів, спільнот і соціальних груп з різними інтересами. Всі російські сервіси добре продумані і мають безліч привабливих функцій, які спонукають користувачів користуватися ними, що робить їх об'єктом впливу. 

Окрім роботи багатомовної телевізійної мережі, що фінансується державою, низки підтримуваних Кремлем веб-сайтів новин і співпраці з кількома підтримуваними Росією організаціями «громадянського суспільства», Росія використовує складну кампанію в соціальних мережах, неавторизовані коментарі на веб-сторінках, акаунти тролів і ботів у соціальних мережах, а також фейкові хештеги та кампанії на різних платформах соціальних мереж. Найбільше загроза відчувалась Ніде ця загроза не була такою відчутною, як в Україні, яка після Української революції 2014 року стала осередком пропагандистських баталій. Зважаючи на значну присутність Росії в українському медіа-просторі та популярність російських соціальних мереж, Росія змогла активно використовувати соціальні мережі для згуртування підтримки навколо себе, поширення дезінформації та ненависті, а також для спроб дестабілізувати ситуацію в Україні. У соціальних мережах були створені сотні тематичних груп, які стали засобом поширення неправдивої інформації, залучення та впливу на громадську думку. 

Інтернет надає більше інформації про політичні події та суспільство загалом, ніж телебачення чи преса, і створює багато комунікаційних каналів для залучення аудиторії. Варто лише зайти в профіль в таких соціальних мережах і відразу стає зрозуміло, що це за людина, які її погляди і світогляд, цінності, психологічний стан і вподобання. 

Тому російські новини та інформація з'являються щоразу, коли політичні та суспільні дебати відбуваються в контексті, вигідному для Росії. Люди, які регулярно пишуть статті про психологію, добре обізнані з проблемами в Україні та за її межами. Якщо згадати всі новини, які поширювалися в соцмережах і ЗМІ, то новина про повномасштабне вторгнення не була новою. Інформаційна кампанія Росії відіграла вирішальну роль у підготовці підґрунтя для операції в Криму та подальших дій на сході України. З початку російської операції з анексії Криму ця подія стала центральною та популярною темою для всіх дослідників, як українських, так і іноземних. Дослідженню даної теми приділялося багато уваги і часу, майже всі мали думку про те, що в РФ ефективно реалізована спеціальна інформаційна операція з використанням соціальних мереж, але точних фактів, які б підтверджували цю думку, на жаль, не було. 

Починаючи з 27 лютого 2014 року, все, що відбувалося на території Криму, стало великою несподіванкою для всіх, особливо те, як «невідомі» люди в зеленій формі зайняли адмінбудівлі Криму і почали зі зброєю в руках захоплювати Крим. Про анексію Криму в Європі та світі знали давно, але до початку повномасштабного вторгнення її ніби не помічали. Згадуючи 2014 рік, тоді відбувалися постійні спроби російських спецслужб впливати на соціальні мережі в інтернеті, а  мМережа «ВКонтакте» стала була одним з основних джерел інформації, для мешканців Криму.яку отримували мешканці Криму. 

Варто також підмітити, що анексія співпала з моментом кризи традиційних джерел донесення інформації в Україні, такі як телебачення, радіо та ЗМІ, тому люди звіряли ту інформацію яку вони отримували з традиційних джерел, з інформацією яку вони отримували з соціальних мереж яким вони більше довіряли. Жителі півострова постійно створювали там різні групи та спільноти для обговорення різних проблем, вони були локальними і діяли на регіональному рівні. Але російській владі потрібно було реагувати на всі дії Євромайдану, на соціальні мережі намагалися вплинути за тими ж технологіями, які вже були розроблені раніше, тому варто також зазначити, що велику роль у зміні свідомості кримчан зіграли не лише соціальні мережі, адже більшість спільнот з антиукраїнською позицією в них були створені лише у 2014 році і ще не встигли набрати необхідну кількість учасників та набрати необхідний імпульс. До цього російські телеканали вже були дуже дієвим інструментом, навіть до 2014 року звідти лунала активна антиукраїнська позиція та пропаганда, задаваючи питання на кшталт "Чи потрібен Крим Україні?", "Що буде, якщо Крим приєднається до Росії?", "Україна не має уряду", "Україна буде жорстоко поводитися з російськомовним населенням".